У холодильному обладнанні як хладогент довгий час використовувалася небезпечна для людини речовина аміак, і ця обставина значною мірою загальмувала розвиток холодильної техніки. Проблема була вирішена в 1931 році, коли було синтезовано один з різновидів нешкідливого для людського організму фреону. Згодом інженери отримали понад чотири десятки різних фреонів, що відрізняються один від одного по властивостях і хімічному складу. Найбільш дешевими і ефективними виявилися R-11, R-12, які в довгий час застосовувалися в холодильній техніці, але надалі їх заборонили через виявлені озоноруйнуючі властивості.Фреони використовуються в промислових, побутових та торгівельних в холодильниках фреони були названі головними винуватцями озонових дірок. 
Найбільш «ходовим» став R-22, - практично у всіх середньотемпературних холодильниках і у всіх кондиціонерах застосовували тільки його. Проте, в 1987 році був прийнятий протокол Монреаля, що обмежує використання озоноруйнуючіх речовин, під це обмеження потрапив і фреон R-22, в холодильних установках його стали замінювати багатокомпонентними аналогами.
У свою чергу, низькотемпературні холодильники працюють в основному на фреоні R-404A, середньотемпературні - на R-134А або R-404а, а кондиціонери на R-407C або R-410А. Будучи сумішами таких же сполук, однак вони менш зручні в експлуатації ніж R-22. Наприклад, до складу R-407С входять три компоненти - R-32, R-125 і R-134А, - кожен з яких відповідає за забезпечення певних властивостей: перша сприяє збільшенню продуктивності, друга виключає займання, третя визначає робочий тиск в контурі. Переваги одночасно являються недоліками, тому що при витоках цього хладогенту його фракції випаровуються нерівномірно і оптимальний склад змінюється. Відповідно, дозаправка як у фреоні R-22 неприпустима, необхідно повністю злити фреон і замінити на новий, що призводить до додаткових істотних витрат; крім того для кожного фреону небхідно застосовувати тільки ту марку масла, яка сумісна з даним хладогентом. У разі неправильної заправки маслом компресор холодильної установки виходить з ладу. На відміну від R-22, який добре розчинний у звичайному мінеральному маслі, нові хладогенти дають можливість використання дорогого синтетичного поліефірного масла. Головним же мінусом подібних багатокомпонентних систем є те, що при їх застосуванні (з такою ж продуктивністю, як і у випадку використання R-22) використовується технічно більш складне обладнання, яке коштує значно дорожче тих пристроїв, які працюють з R-22 через більш високого (у першому випадку) робочого тиску, дорожчого обслуговування та ремонту, та й самі фреони в кілька разів дорожче фреону R-22. При цьому як така шкідливість фреону R-22 для озонового шару до цих пір не доведена.
|
